Вчера популярная телеведущая Ольга Фреймут презентовала свою книгу-исповедь в Киеве. На встрече с поклонниками утонченная и лучезарная Фреймут откровенно отвечала на вопросы и рассказала, как писала эту книгу, о гневных смс Сергея Притулы, о старости и негативе.

ЧИТАЙ ТАКЖЕ - Ольга Фреймут в Санта-Барбаре: бутик-отель с собаками и винтажный шоппинг ведущей

О книге

Дуже емоційно жила це життя, і емоції не вміщалися в душі, потрібно було кудись їх оселити – так з’явилася ця книга. Коли я писала її, то думала: «Боже, як я можу так відверто писати». Проте не спиняла себе. Якщо ви, майбутні письменники, пишете, то порада від мене: не думайте, що скажуть про вас потім. Бо як виявилося, книга отримала багато тепла. Я чекала гніву, обурення, того, що я як вона сміла зайти в письменництво, але те, що я отримую в своєму Інстаграмі, те, що бачимо на інших соціальних сторінках – це дуже теплі, глибокі відгуки мудрих людей.

Книга написана в жанре мистифицированной биографии. Куратор беседы Инна Корнелюк увидела в ней традицию передачи определенного посттравматического опыта от женщины к женщине, от старшей сестры к младшей. По словам Инны, это традиция постфеминистической прозы, которую британские литературные критики называют «чиклит», то есть девичья литература. Корнелюк сделала громкое заявление о том, что сейчас в Украине нет настолько откровенных текстов.

Ця героїня – це я, але з іншого виміру. Все моє потаємне, моя філософія, моє ставлення до найрідніших, до кохання, до життя, до смерті, до родичів – це все нематеріальне, дуже душевне, і тому ця книга – це оголена, розхристана душа.

Конкретного такого меседжу в книзі, як і в мені, не має. Але мій друг-монах, отець Мелентій, як прочитав книгу, позвонив (а я в той час була зі Златою в Америці): «Що ти робиш, я тобі не дозволяю видавати цю книгу, це ж сповідь, ти що вмирати зібралася?» Ця книга – вона аж назадто, і деякі моменти я дійсно згладжувала, бо були люди, які мене контролювали, можливо і добре, бо оголена душа дуже тонка і вдається до травм.

Більше половини книги написана в Україні, у мене в хаті на Подолі, також я писала в Америці. Коли Злата лягала спати.

После того, как Ольга и Инна представили книгу, посыпались вопросы из зала, и, что характерно, первые два касались личной жизни Фреймут. Зрители прислали Ольге вопрос запиской «Кто ОН?», чем заставили телеведущую покраснеть и заверить всех, что «я не лесбійка».

В мене є бойфренд, за три місяці я вам його покажу. Дуже красивий.

Мене Наталя Адаменко навчила: завжди в житті говори правду, але не договорюй. І у мене так: все, що я кажу – то правда, але є і таємниці. Вони з часом стануть вам відомі. Просто одразу розповідати про себе все залишається, напевне, ознакою людини такої квапливої, а воно не зовсім потрібне. Завжди і в побуті, і на екрані треба мати трохи містики. Бо дивлюся навіть по рейтингам «Екстрасенсів» на СТБ, що вона завжди має більшу вартість, ніж ті проекти, де тобі напряму все розповідають.

Вокруг книги была интрига, связанная с именем Пана Коцького, и первый вопрос у микрофона был связан с тем, как к этому человеку попала книга на рецензию.

Я хотіла, щоб він відверто написав своє ім'я. Я запропонувала йому ще в ненадрукованому вигляді, і він прочитав цю книгу, але чомусь дуже обурився. Обурився в смсі. Я кажу: «От шкода, що ти це зробив». Я порадилася зі своїм юристом і почула: «Можемо смс виставляти як рецензію». Я запитала, чи не подасть він на мене в суд? Юрист: «Хто? Пан Коцький?».

Оля не стала отрицать, что отзыв Пана Коцького является рецензией Притулы. А один из следующих вопросов прозвучал вслед: слушателей интересовало, видел ли Пан Коцький эту рецензию на обложке книги.

Він зі мною не розмовляє, образився і не запросив на весілля. Я не мала можливості з ним поспілкуватися. Чоловіки дуже чутливі… І книга розлучила нас.

Дуже хотілося мати чоловічий погляд, бо це жіноча книга. Є відгуки Алли Мазур, Маші Цуканової – це близькі дівчата для мене. Довірила тим, кого хочу бачити на цих сторінках. Але я терпіти не можу, коли тільки хвалять. Я знала, що цей «кіт» напише шось таке. Твереза самокритика – вона допомагає.

                                                       Маша Цуканова и Ольга Фреймут

О своих программах

Телебачення організовує, бо треба встигнути сказати все глядачеві у годинній програмі.
Ви часто бачите, як я в программі то кричу, то верещу, я така емоційна. Я потім дивлюся і думаю: «Чого я така відверта, ви там, мабуть, у телевізора смієтеся».

В мене немає маски... Залишатися треба єдиним. І з бабцею-консержкою, якій більше нічого не треба в житті, крім вашого «привіт, доброго ранку, чи у вас болить сьогодні ніжка, Людмила Василівна», - і вона така щаслива. І з президентом. Інакше - це вже підлабузництво. Бо, коли ми забуваємо сказати «добрий день» сусідці, бо вона бідна, але біжимо і начальству на роботі готові руки цілувати, то хіба ми люди?

На презентации одним из самых веселых моментов был вопрос о секрете успеха в журналистике, который задал… журналист канала СТБ. Ольга, конечно, рассмеялась, и сказала, что уже ничего не может посоветовать, потому что считает канал СТБ самым крутым сейчас.

Мої батьки хотіли, щоб я була митником. А мені байдуже, що хотіли мої батьки, я знала, що я —  журналіст. Колись я прийшла на СТБ, аби мене взяли. А в мене Злата під рукою, грошей на няню не має. Залишила її з пипкою у роті на рецепції і пішла до керівника, тоді Сірьожа Попов був. Я просила, щоб мене взяли без зарплати. Звісно, мене не взяли, але я потім дивувалася, що я так цього хочу, що згідна працювати без зарплати. В цьому і секрет: коли бажання дике і справжнє, то не може бути такого, що вам цього не вдасться.

О книгах и писателях, которые повлияли на личность

Те, що вплинуло особисто на мене – це «Катехизм» в дитинстві, в 5-6 класі прочитала Віктора Гюго, дуже подобається, потім уже в зрілому віці це Айн Ренд, я навіть була на її могилі в Америці. Я прочитала все, що було в неї, навіть якісь щоденники. Ще, я вважаю, дуже важливо, які ти казки читаєш, українські народні казки мене сформували, але не такі типові та попсові, як «Рукавичка», «Ріпка». Мені подобається казка, наприклад, «Безрука дівчина». І ще вплинуло на мене народознавство Скуратівського.

О мотивации, о том, что двигает вперед

Завжди треба когось любити, навіть, якщо без відповіді, бо почуття рухає з місця, особливо нещасливе, однобоке. Відразу хочеться стати кращим, тоньшим, ще більш начитаним, стильнішим, успішнішим. Любов невипадкого придумана світом, вона нас змінює, треба любити, не боятися, що я його люблю, а він мене ні. Нічого страшного, це не важливо, сердце треба комусь достойному віддати. Ви помічали, як нас змінють стосунки? Важливо вибирати тих, хто поруч. І друзів, і родичів. Буває так, що не всі родичі приносят радісні емоції. Особливо, коли ти стаєш успішним, то є такі родичі, які звонять і думають, що ти їм зобов’язаний. Я люблю своїх родичів, але не всіх.

Секрет успеха

Мій секрет, якшо ви вважаєте мене успішною людиною – бути вибірковим в житті.

Чим більше вам відмовляють, тим більше гарантії що ви на правильному шляху. Мене, наприклад, не брали на кафедру телебачення. Потім кастинги телевізійні – теж відмовляли. Мені так було байдуже, що вони там говорять, я ж це краще знаю, я ж відчуваю, хто я. Потрібно відчувати себе і вдосконалюватися.

Мама 16-летней девочки, которые приехали из Запорожья, спросила у Фреймут, как проходит ее идеальное утро.

Злата довше спить, а я дивлюся на неї, як її коси розкидані по подушці. Я дуже люблю нею милуватися. Потім ми снідаємо. Я завжди пропоную на вибір: піти кудись поснідати чи поїсти дома, і Злата завжди вибирає, щоб я їй приготувала сніданок. А готую я, чесно кажучи, не дуже, але вона так слухняно все їсти і цим надає мені сили.

О второй книге

Це книга про етикет. Мене одного разу хлопець зустрів на вулиці і каже: «Ви не могли б навчити мою дівчину бути такою, як ви». Я подумала: «Який грубіян». Але це до того, що людям здається, що я знаю більше. Насправді це через те, що у мене таке оточення. Та ж Наталя Адаменко зі школи етикету в Україні.

Я хочу зробити книгу, як себе поводити в різних місцях: як поводитися в церкві, на першому побаченні, у свекрухи, яку ти не дуже любиш. Ми зараз над цим працюємо.

О том, что хотела бы изменить в прошлом

Є такі моменти. Наприклад, треба більше уваги приділяти своїм бабусі і дідусю, які вже старенькі. Я розумію, що коли я приїжджаю до них раз на рік, то вони дивляться на мене, як востаннє. Це страшно… 

Але якщо би не було мене з моїми помилками, я би сьогодні не була тут. Втім буде цікаво розповідати своїм внучкам, правнучкам. От якби я раз вийшла заміж, щоби я розповідала?

А ще я би кошенят не топила. Я це не навмисно, просто мій дід Микола, коли мені було 4 роки і ми гуляли біля Дністра, дав мені мішок і каже: «Кинь, внученько, це в водичку». Я кинула в воду, бо я ж не знала. Чую, воно нявкає. Я не могла їх врятувати.

Много в адрес Ольги прозвучало комплиментов и даже был вопрос о том, тяжело ли быть Идеалом.

Для мене несподівано, що ви вважаете мене ідеалом. Але з ваших листів я бачу це, і бачу, що не лукавите. І це зобов’язує, бо ідеал – він мусить бути ідеалом. Потрібно одягатися красиво, бо ви мене можете побачит на вулиці – не може бути Ідеал в розтянутих штанах. Не може Ідеал їсти часник и цибулю, бо якщо Ідеал зустрінеться десь в побуті, то буде зовсім неприємно. Це все жарти, але це справді організовує, це звання, яке ви мені дали. Я вдячна за нього і, напевне, не заслужила. І чим більше я буду для когось Ідеалом, тим більше я буду подобатися собі.

Отвечая на вопрос мечтах, Ольга призналась, что мечтает о втором ребенке, о мальчике.

В дитинстві я мріяла про квартиру в Києві, щоб у мене була однокімнатна квартира, на вікнах фіранки в маленькі квіточки, а на столі мали бути пластівці з молоком і апельсиновий фреш, і щоб ця фіранка хиталася туди-сюди.

О досуге

Останнім часом мене заспокоює гра на фортепіано. Я займалася в музичній школі, провчилася 8 класів, але втратилася техніка. Зараз до мене приходить вчителька, намагаємося відтворити пластику рук.

Во время встречи Олю попросили проверить систему высших учебных заведений.

Ми підготували дуже сильні програми про садочки і школи, пишаємося собою зараз. До речі, в одній програмі ми перевіряємо, як вчителька пише диктант. Чесно вам скажу, так собі написала. Але міністри, які несуть відповідальність, не всі погоджуються прийти і прокоментувати. Наприклад, міністр освіти відмовився. Перевіряти їх, цю зашкарублу систему, дуже складно. Ми показуємо, що можемо і трошки розхитуємо суспільство.

Маленький 11-летний Александр спросил о том, как Ольге не страшно делать свои инспекции и напомнил о том, как в Париже ей довелось сидеть в тюрьме .

Це так здається, що я така смілива, ходжу сама, але насправді в мене оператори, і найбільше дістається їм. А я вже дивлюсь, що їх б’ють і шукаю безпечніше місце. Але справді буває дуже страшно, особливо в Дніпропетровську, коли на тримали в заручниках, зі зброєю, і ти розумієш, що вже не жарти, а оператор передає мені малесеньку касету з відеоматеріалами, і її десь пхаю у шкарпеток. Моментами дуже лячно. Але це і є справжніть роботи. Тоді ці кадри, які добуті таким шляхом, приносять велике задоволення людям, це і є кадри, заради яких журналісти борються.

Ольга пообещала, что в новом сезоне будет в съемках задействована новая полиция. Смотрите первый выпуск третьего сезона шоу «Инспектор Фреймут» 10 ноября.

Ольга призналась, что хочется уже замуж и всем посоветовала иметь такое желание.
Навіть в Біблії сказано: кожній тварі по парі. Заміж краще виходити – так надійніше.

О старости

Я вже придивляюсь собі будинок для пристарілих, бо не хочу бути навантаженням для внуків і правнуків. Поки думаю про Швейцарію, там компанія хороша має бути.

Старіти не страшно. Ну й що, що лице зморщилось, головне, щоб фігура була гарною. От Майя Плісецька до останку яка була красива. Треба за собою стежити.

О негативе

Я вже не звертаю увагу на тих, хто може чинити кривду. Мені навпаки своєю справжністю подобається перевіряти суспільство. Всі ж закриті, а мені подобається бути іншою. Чи розіб’ють сердце? Та в мене вже такий імунітет.

О дружбе и людях, которые вдохновляют

У мене дуже багато подружок, яких я не застала.

І з Коко Шанель, і з Грейс Келлі ми могли б бути хорошими приятельками. Айн Ренд теж могла би бути моєю приятелькою. В житті реальному мені дуже допомагає моя дочка, бо вона настільки мене змушує йти вперед і не розслаблятися.

Мені дуже подобаються успішні люди. Наприклад, Володимир Зеленський . Я постійно думаю: «Боже, як він все встигає». І замість того, щоб заздрити, адже ми з однієї сфери, я придивляюся до його манер успіху, і думаю, що собі можно застосувати. І Святослав Вакарчук теж. Людина стільки часу все вище і вище неба. Це люди, які надихають. Бо є два вибори ставлення до успішних людей: або заздрити і тим самим гнітити себе, бо ти гірший (а заздрість – це саме усвідомлення, що ти гірший), або захоплюватися і переймати.

О недостатках

Можу пообіцяти і не виконати за якихось обставин.

Оля также призналась, что страдает дислекцией и путает «Херсон« и Харьков, «Григорий» и «Георгий», даже бывает «Юля» и «Коля».

О еде

Їжте ті страви, з якими ви себе асоціюєте. Не хочете бути сарделькою, не їжте. Хочете бути ягідкою – їжте більше ягід. І не сідайте на дієти, бо будь-які обмеження особисто мене блокують. Просто поважайте себе. Якщо людина їсть, як свиня, то таке ж ставлення до себе.

О публичности

Публічною людиною бути легше, ніж не публичною. Бо коли я була журналісткою, яку ніхто не знав, треба було дуже багато зусиль докладати, аби доводити світу, що ти чогось вартий. А якщо ти вже публічний, то це означає, що ти в цьому світі вже щось робив. Тоді і ім’я працює поруч з тобою. Звісно, я маю і певні обмеження, наприклад при прогулянках зі Златою (коли всі пізнають – прим. авт. ), не можу їсти фаст-фуд, хоча я б і так його не їла.

О хамстве

Хаму треба дати вдосталь побути хамом. Ви ж не якась там Мері Попінс, щоб всіх перевиховувати. Просто посміхніться, і тоді ви ще більше здійметеся над ним, а він ще нижче впаде плінтуса.

О страсти в отношениях

Якщо ви бачите, що цей вогник гасне, то хай він собі гасне. Штучно роздмухувати його непотрібно. Ви ж тратите час на якусь зайву людину, на якогось прохожого в Вашому житті. А от коли стосунки справжні, то треба берегти Любов. Можна звикнутися с поганими звичками, бо вони ж і у вас є. Можна з любов’ю ставитися навіть до недоліків.

Ми живемо заради емоцій. Навіть, якщо тобі дарують якийсь розкішний презент, а він не викликає емоцій, то нащо він тобі здався?
Заглавное фото: helloblogger.ru