Чого хоче жінка? Питання, на перший погляд, риторичне, бо скільки жінок, стільки й бажань. Одна хоче романтичного кохання з серенадами під вікном, прогулянками вечірнім містом і оберемками троянд. Іншій потрібні мужні і широкі плечі, щоб за ними – як за кам’яною стіною.
Ще інша мріє про матеріальний достаток, завдяки якому можна хоч щодня балувати себе, кохану, такою дрібничкою, як шопінг (але навряд чи вона буде згідна для цього ночами розвантажувати вагони, чи пахати відразу на трьох роботах). Тому усі жіночі бажання завжди так чи інакше зводяться до НЬОГО – до ЧОЛОВІКА!
Кожна дівчинка у дитинстві мріє про принца, який стрімголов примчить до неї на білому коні, щоб кинути їй до ніг своє гаряче серце і палку любов. А вона люб’язно їх прийме, щоб довіку жити щасливо у ЙОГО царстві і в ЙОГО палаці. Потім дівчинка підростає, і мрія про казкового принца змінюється на потребу більш реального чоловіка з реальним достатком і реальними можливостями. Їй вже не потрібен кінь (бо де є кінь, там обов’язково знайдеться і добрячий гектар городу, на якому і їй доведеться гнути спину), тому достатньо буде автомобіля. Без палацу теж обійдемось, вистачить квартири (комуналка, гуртожиток, хрущовка і квартира, де мешкає ВІН і його мама – не розглядаються).
Так з роками одні бажання змінюються іншими, а вона продовжує шукати ЙОГО. І знаходить! Щоправда, він мало схожий на ідеал юності, і ще менше на принца з казки. Скоріше на персонаж з пісні “Я его слепила из того, что было, а потом что было, то и полюбила”. За цей “рукотворний” образ вона і виходить заміж, тішачи себе народною мудрістю про те, що з милим рай і в шалаші. І вже у “шалашному” буденному житті жіноче “хочу” стає доволі простим. Вона хоче, щоб благовірний приходив додому не лише вчасно, але й тверезим, щоб знімав у коридорі брудні черевики, не розкидав по квартирі свої “ароматні” шкарпетки, хоч іноді вечорами відривав свій зад від дивану і головне – засинав скоріше, ніж вона ляже спати.
Так доживає подружжя до пенсії. А вже бабусине “хочу” зводиться до бажання посидіти на лавочці під під’їздом з сусідками. І не лише для того, щоб “перемити” кісточки молодим і юним дівчатам, які, як і вони колись, хочуть зустріти свого єдиного, але і для того, щоб потеревенити про те, яку дурницю зробили колись, прийнявши ЙОГО пропозицію руки і серця (до якого на старість додався ще й “Валідол”). А в душі продовжувати мріяти, бо як не крути а все ж таки:
“Что может быть красивее,
Чем сидеть на облаке и, свесив ножки вниз,
Друг друга называть по имени”…
Принять участие в конкурсе >>>
Источник: hochu.ua