Колись у нас буде власний будинок, за вікнами якого будуть витись птахи. Навкруги буде духмяне поле: його подих заполонятиме нашу оселю. У нашому домі будуть наші книжки, платівки, наші фотографії, наш посуд.
Колись у нас буде багато діточок. Хлопці будуть схожими на тебе, а дівчата...теж на тебе. Теплими ясними днями велика родина збиратиметься за обіднім столом у нашому вишневому садку, а холодними зимовими вечорами нас грітиме полум'я каміну. Лунатиме дзвінкий дитячій сміх, дорослі вестимуть гарячі дискусії на найрізноманітніші теми, а наш великий сірий кіт муркотітиме у мене на колінах. У тому муркотінні можна буде вловити нотки насолоди – насолоди тим, що відбувається навкруги.
Колись після побутової сварки ми будемо тільки посміхатися один-одному. Ми будемо бігати босоніж між весняними струмочками, тримаючись за руки.
Колись більше не болітиме, що рідні люди вже не поруч – вони приходитимуть до нас у снах: такі гарні і усміхнені...до мене вже приходять.
Моє «Хочу» вже поруч, до нього тільки крок!
Принять участие в конкурсе >>>
Источник: hochu.ua