«…Знаєш чому я радію?
Тому що можу жити без тебе…тобто зможу…неодмінно зможу!
Так, я пообіцяла собі!...ти знаєш я людина слова… і просто вже мушу його дотриматись.
Я часто думаю про тебе… Ще частіше хочу тебе… відчути твій дотик, смак твоїх таких солодких вуст…мм..мм!
Але відразу навалюється всією своєю вагою Пам'ять – вона єдина не дає мені повернутись до тебе …
Гордість?…я її майже втратила в стосунках з тобою. Якось хтось нагадав мені про неї чи то сама згадала, що колись мала її, і все.. прийшов кінець моїй казці.
Повірила в кохання, самовпевнено надіялась на його силу…а ні, вийшло що помилилась. Чи то кохала тільки я?
Була ладна на все тільки бути б поруч. Зневажала на іронічні посмішки, слова, тупі натяки..просто жила тобою…
І так ось жила в своєму вигаданому світі рік…і все – вирішила, треба йти вперед….»
А він не захотів…стан звичних речей йому подобався, і зі мною бути він ніколи, як виявилось, і не мріяв…
Мої слова, мрії…мабуть сприймав як жарт…хоча й погоджувався.
Навіть на питання чи є шанси бути разом – лише я та він, без третіх осіб – обнадійливо стверджував – аякже ж…
Тепер розумію…звичайно …мізерні шанси є в кожного, такі як і виграти мільйон в лотереї.
Я програла… але програла лише сама собі… Хоча в дечому таки перемогла - досвід та гарний першокласний секс!
Як я хочу зустріти СВОЄ кохання!!!! …вірити йому без огляду, довіряти, кохати, відчувати бажаною, коханою, потрібною… та одного разу тримаючись за руки йдучи по місточку почути «Я так само хочу з тобою прогулюватись цим місточком і через двадцять, тридцять, п’ятдесят років!» Мм…мм!!!
Святий Валентине, подаруй мені щастя!!!

Источник: hochu.ua