Я дуже раненько встала,
Всім обід приготувала.
Потім чоловік устав,
І він, як завжди, проспав,
Бігає сюди-туди,
Пробує штани знайти.
Але врешті-решт зібрався
І до праці геть подався.
Тепер слід дітей підняти,
Вдіти і нагодувати.
Ну а далі все по колу:
Одне – в садок, друге – в школу.
На роботу прибігаю,
А начальник вже чекає:
Це зробити, те віддати,
Тут поставити, там взяти…
І ось так в труді важкому
День минув. Пора додому.
Менше із садку забрати
І вечерю зготувати.
Старше тягає за боки:
Перевір мені уроки.
Далі посуд весь помити,
Дітей спати положити,
Треба дещо ще попрати,
Бажано попрасувати.
А коли вже ніг не чути –
Мовчки впасти і заснути.
Вранці будильник озветься
І спочатку все почнеться…
Але я, проте, щаслива
І немає в цьому дива.
Що мені для щастя треба?
Думаєте, зірку з неба?
А я хочу лиш одного:
Щоб від чоловіка свого
Завжди чути тепле слово,
Сказане не примусово,
Хочу погляд ніжний, щирий,
Вірний, добрий, незрадливий,
Рано щоб, йдучи із хати,
Не забув поцілувати.
І щоб діти не сварились,
Були чемні, гарно вчились.
І звичайно, крім любові,
Щоб усі були здорові.
А якщо хтось скаже десь:
Бажання дивне це якесь.
То тоді вже я усім
Дуже щиро відповім:
Мене, ніде правди діти,
Дуже важко зрозуміти:)
P.S. Але скажу по секрету
(Не для всіх, лише для вас)
Я ще зірку з неба хочу,
Й сумочку від Adidas.
Принять участие в конкурсе >>>

Источник: hochu.ua