СЕО BeeWorking Ілля Безручко: "Ми знаходимося в тому моменті історії, коли дуже важливо брати та робити"

Ми вже вам розповідали про те, як в умовах повномасштабної війни ефективно організувати день. Пікові періоди блекаутів, за моїми відчуттями, були в грудні, коли я шукала місце, де попрацювати й зарядити гаджети. Першим на думку спав коворкінг BeeWorking, який знаходиться неподалік від метро Виставковий центр. Саме цей коворкінг став для мене справжнім порятунком, бо мені як головному редактору потрібно було залишатися на зв'язку, всупереч відключенням електроенергії.

Мене надихнув досвід ведення бізнесу команди BeeWorking, яка не просто надає для своїх резидентів усі блага — починаючи від комфортних робочих місць та закінчуючи обладнаним укриттям, спортзалом та душем, а й швидко відреагувала на реалії, закупивши генератори та старлінки. Я вирішила поспілкуватися з СЕО BeeWorking Іллею Безручком та дізнатися більше тонкощів розвитку бізнесу під час повномасштабної війни.

• Ілля, з якими викликами команда BeeWorking зіткнулася під час повномасштабної війни?

За місяць до повномасштабного вторгнення рф в Україну в суспільстві активно обговорювалися дані західних розвідок, в яких йшлося про те, що росія планує повномасштабний наступ 16 лютого, пізніше називали інші дати.

Звичайно, всередині нашого колективу теж були різні міркування на цю тему. Вже на той момент мені здавалося, що для команди наближається досить важкий період. І в мене з'явилася ідея запросити гештальт-терапевта, який зміг би обговорити з кожним співробітником окремо їхній психологічний стан і допоміг би їм правильно сприйняти все, що відбувається. Тому що з однієї кризи під назвою коронавірус ми стрімко мчали вже у повномасштабну війну.

• Так, але мені здається, коли ширились чутки, багато хто до кінця просто не вірив у це.

Помилково я теж казав, що повномасштабного вторгнення бути не може, бо звик дивитися на події раціонально. На той момент я думав, що війни повинні мати ще й якесь, мабуть, економічне пояснення — очевидне і зрозуміле. Мені здавалося, що всі дії, які виконує російська влада, направлені на дестабілізацію української економіки, спрямовуючи її в криве піке, постійно лякаючи людей.

Але всі ми прокинулися і зрозуміли, що почалася повномасштабна війна. У перші місяці війни обладнаний нульовий поверх BeeWorking (Golosiiv) служив для співробітників та резидентів укриттям. Я відразу ж усім зателефонував і сказав:

Зараз на першому місці безпека вас та вашої родини. Якщо вам ніде сховатися від обстрілів, то приходьте в коворкінг, у нас є обладнане укриття, вода, електрика, інтернет, охорона, продукти на складі, кухня та кафе. Якийсь час ми протримаємось.

Але на той момент ми не готувалися глобально до сценарію повномасштабної війни. І це перша криза, коли проблеми доводилося вирішувати у телефонному режимі.

• Коли почали задумуватись про перезапуск BeeWorking?

Приблизно у травні, коли зрозуміли, що ворог із Київської та Чернігівської областей відкинутий, багато хто на той момент починав повертатися до столиці, а також люди продовжували виїжджати з окупованих територій.

Ми постійно ставили собі питання: що вигідніше — закритися чи зробити рестарт? І воно обговорювався впродовж року тричі! Це було пов'язано з економічними чинниками — у перші три місяці повномасштабної ми чимало фінансових ресурсів направили на волонтерські ініціативи та друзям, які захищають Україну. Наприклад, співробітникам з нашої охорони, які були мобілізовані в перші дні й гостро потребували екіпірування.

Червень ми зустріли з величезною сумою боргів, наприклад, за опалення. Але прийшло розуміння, що ми не маємо іншого виходу, як продовжувати працювати, намагатися підтримувати економіку та розвиватися. Моя позиція, якою була до 24 лютого, такою й залишилася: основне завдання бізнесу — працювати, бо бізнес надає робочі місця, без цього нам не вистояти, адже ворог дуже хоче, щоб ми перестали ефективно функціонувати як держава.

Тож ми перезапустилися. Не скажу, що було легко — більша частина резидентів не перебувала на той момент у Києві, хтось взагалі змінив пріоритети та працював з дому. Але для мене насамперед це було важко психологічно — коли ти вже досягнув певних результатів, але все доводиться починати з чистого аркуша.

• За останній рік кількість резидентів зросла чи навпаки знизилася?

Як не дивно, якщо говорити про кінець 2022 та початок 2023 року — резидентів значно побільшало, навіть у порівнянні з доковідним періодом. Відкриття BeeWorking (Golosiiv) припало на розпал пандемії коронавірусу. Потім, коли легенько видихнули й набрали нових резидентів, почалася повномасштабна війна.

• Ви оперативно відреагували на реалії із відключенням електроенергії. Заздалегідь склали план антикризових дій?

Планування, як показав досвід минулого року, — наймарніше з усього, що тільки може бути. Проте ми намагаємося це робити й на щось розраховувати у 2023 році. Наша команда вважає, що цього року буде дедалі більше резидентів, які перейдуть у коворкінги.

Така неприємна ситуація, як блекаути, багато в чому вплинула на прийняття рішень у людей. Ті, хто раніше не помічав користі та цінності коворкінгу, їм здавалося, що це ком'юніті для хіпстерів — попити смузі та потусуватись. Але зараз вони зрозуміли, що це справді потужна сфера в інфраструктурному бізнесі, яка дозволяє якісно працювати, попри зовнішні умови. Якщо поглянути на ринок київських коворкінгів, то всі досить швидко адаптувалися до реалій ведення бізнесу, надавши якісну відповідь на всі виклики, які ставить війна та російські удари по українській інфраструктурі.

Оскільки я підписаний на багато груп, пов'язаних з нерухомістю — орендою/продажами, то бачу, як в оголошеннях почали з'являтися подібні запити: чи є на локації підземний паркінг, чи обладнане укриття, чи проведений оптоволоконний інтернет? Реалії диктують нові умови для ринку нерухомості та офісної — насамперед. Тому що попри на війну, бізнес продовжує працювати й приносити гроші.

• Скільки людей було у коворкінгу (Golosiiv) у пікові періоди блекаутів?

У грудні на наших локаціях навантаження було щонайменше 120%. У лаунж-зонах не було вільних місць, не кажучи вже про переговорні. Коли менеджер зустрічала нових людей і казала, що місць немає, то вони відповідали, що їм досить просто увімкнути гаджет до розетки.

У періоди блекаутів чимало людей приходило на один день. Також до нас доєдналась досить велика кількість резидентів, яким цікаво працювати в коворкінгах на постійній основі. Багато хто сказав, що розглядали такий варіант офісу вже давно, але саме блекаути стали тією фінальною точкою, коли вони вирішили поміняти класичний офіс на коворкінг.

На той момент прийшло багато компаній, пов'язаних з освітою, наприклад, IT. Це свідчить про те, що попри війну для українців важливо шукати шляхи особистого самовдосконалення та пошуку себе у цих реаліях.

Спостерігаю тенденцію, що у зв'язку з війною чимало людей вирішили перепрофілюватися. У когось закрився бізнес, але людина не готова залишатися без роботи та хоче розвиватися в новому для себе напрямку.

• Наскільки витратними були покупки генератора та старлінків?

Були періоди, коли до півмільйона гривень витрачалося виключно на паливо на одну локацію (без урахування обслуговування).

Потрібно не забувати, що навіть найкрутіший генератор повинен "відпочивати", він не може працювати 24/7, інакше вийде з ладу.

Просто купити генератор — мало — потрібно регулярно робити технічний огляд, також потрібні спеціальні наливні судини для зберігання палива, помпа для палива, щоб ти сам його заправляв. Плюс — важливо забезпечити пожежну безпеку та мінімізувати ризики спалахів.

Зазначу, що це безперервна низка подій. Як тільки ти впорався з технічними складовими, у тебе з'являється звук під час роботи генератора, який дратує сусідів, які при цьому кажуть: "А чому це у них є світло? Вони кращі за нас?". І тоді ти намагаєшся донести до людини думку, що це інструмент для бізнесів, які працюють, і завдання коворкінгів — підтримати їх, попри блекаути.

Я читав історії, коли в Києві хтось засипав у генератор цукор, а цей генератор живив теплову підстанцію і, зрештою, без тепла залишився цілий мікрорайон. Просто комусь не сподобалися звуки та робота генератора.

• Війна оголює не завжди найкращі людські якості.

На жаль так.

• BeeWorking — ідеальне місце не тільки для роботи, але й для корпоративного відпочинку: тут є спортзал, ігрові кімнати, капсули для сну та ще багато привабливих пропозицій. Розкажи докладніше про тарифи.

Ми знизили тарифи на початку літа, після перезапуску та сподівалися протриматися з ними до кінця зими. Хоч я й казав, що планування — безглузда річ у 2023 році, але ми маємо розуміння, на що можемо розраховувати, як працювати максимально ефективно для себе та для наших резидентів.

Ми намагалися знайти цю золоту середину. На жаль, блекаути внесли у цей процес свої корективи, і зрозуміло, що з урахуванням купівлі старлінків та оренди генераторів собівартість послуги зросла. Тому суму довелося трішки вирівняти. Але, знову-таки, наші ціни зараз на оренду офісів все одно нижчі за довоєнні.

• Який нині кістяк команди BeeWorking? Чи він змінився за час війни?

Якщо брати до 24 лютого, то у команді було 10-12 людей у відділі дизайну та архітектури. Плюс — напрямок, пов'язаний із будівництвом та технічним наглядом. Їх довелося скоротити.

Коли у травні ми почали відновлювати діяльність, то робили це фактично вчотирьох: два адміністратори локації, маркетолог і я. Пізніше до нас приєднався операційний директор, який відповідає за технічну складову та закупівлі, контроль замовлень та інше. Окрім того, у нас на локаціях працюють співробітники клінінгу. У такій кількості ми продовжуємо працювати й зараз. Звичайно, у нас є ще завгосп. Мені здається, на тямущих рукастих людях дуже багато тримається в нашій країні.

Я хотів би сказати окреме спасибі тим членам нашої команди, які вже не були в цьому кістяку, але все одно допомагали та підтримували порадами.

• Як плануєте розвивати бізнес далі? Які є цілі та пріоритети? Як ти вже сказав, планувати зараз щось складно, але все ж таки.

Ми ставимо собі за мету цього року розпочати розвиток однієї із запланованих нами локацій. Плануємо розпочинати ремонтні роботи в міру наших можливостей та продовжувати розвиток мережі, тому що перше і головне — ми віримо, що війна закінчиться перемогою України, і це станеться незабаром.

Безумовно, надання робочих місць — допомога українській економіці. Так, у нас не гігантські обсяги, ми не будуємо з нуля величезний ЖК. Так, у нас звичайний ремонт, але ми надамо щонайменше 100-200 робочих місць.

• Чи підтримуєте волонтерські ініціативи?

Нашим досить важливим аспектом діяльності було, є і буде волонтерська підтримка. Здебільшого працюємо із фондом "Зграя". Ми надаємо їм місця в коворкінгу і намагаємось у міру наших можливостей підтримувати їхні ініціативи. Як компанією, так і особисто кожен із нас. Крім того, ми у постійному контакті з різними підрозділами Сил Оборони України, їх потреби по змозі закриваємо також.

• Що б ти порадив людям, які планують відкрити бізнес під час війни?

Дуже гарне запитання. Австрійський психіатр Віктор Франкл, в'язень нацистського концентраційного табору, свого часу сказав:

В умовах війни у концтаборі першими ламалися ті, хто вірив, що все скоро закінчиться. За ними йшли ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто зосередився на своїх діях без очікування того, що може статися чи не станеться.

Я з цим згоден. Ми знаходимося в тому моменті історії, коли дуже важливо брати та робити.

Основна порада для людей, які планують зараз відкрити свій бізнес: так, його потрібно відкривати, але максимально врахувати всі можливі ризики. По-перше, це психологічне розвантаження, бо без роботи вкрай важко. По-друге, створюючи бізнес, ти допомагаєш українській економіці. Цей фронт також дуже важливий.

Якщо хочете створити бізнес під час війни — будьте впевнені, що за правильної подачі ідеї — ви знайдете своїх клієнтів — тих, кому, він буде важливим і дорогим.

Я думаю, що наша кінцева мета — не просто перемога у війні, не лише розвал рф, а й успішна, цивілізована, економічно розвинена Україна, яка буде комфортно інтегрована до європейського середовища. Не лише як держава-член ЄС, а й із високими європейськими стандартами.

І ще повторюся: ми проходили через питання закриватися/ чи ні за цей рік тричі. Не завжди вистачало грошей, можливостей, але потім відбувалося якесь диво, наприклад, дзвінок: "Добрий день, нам потрібно 40 робочих місць, завтра готові оплатити". І ми: "Супер. Отже, все не дарма. Продовжуємо". Закупили старлінки, резиденти залишаються — працюємо далі. Це постійний шлях, бувають моменти, коли здається, що весь світ довкола вставляє палиці в колеса, але врешті-решт ти все одно виходиш на результат, який в підсумку дуже важливий і потрібний не тільки тобі, а й твоєму клієнту.

Бізнес, який максимально орієнтований на клієнта — це must have в Україні, тому хочеться, щоб люди, які відкривають свою справу під час війни, теж приєдналися до цих цінностей.