Скоромовки, які також називають швидкомовками або чистомовками — це особливий жанр фольклорного й літературного походження. Це завжди дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів та звуків, які створюють труднощі для швидкої й виразної вимови слів. Їх використовують, аби розвивати і тренувати мовлення та вимову слів. Це особливо важливо і для діток, які лише вчаться виразно говорити.
Сьогодні Хочу.ua разом із kozakorium пропонує вам ТОП-100 найкращих скоромовок для дітей українською мовою. Тут ви знайдете вправи для розвитку мовлення і дошкільнят, і школярів. А ще - почуєте, як звучить найдовша у світі скоромовка!
Скоромовки українською для дітей різного віку
Бабин біб розцвів у дощ —
Буде бабі біб у борщ.
***
Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
***
Боронила борона по боронованому полю.
***
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
***
Був бик тупогуб,
Тупогубенький бичок.
У бика була тупа губа.
***
Був господар, був господар,
Та й розгосподарився.
***
Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.
***
Був собі паламар, його діти паламаренята перепаламарилися.
***
Був собі цебер, перецебрився,
Мав діти цебренята перецебренята.
***
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
***
В домі Дими дим.
Ой ходім туди, ходім.
Рятувати Димин дім.
***
В сіренької горлички туркотливе горлечко.
***
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.
***
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.
***
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку — вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю.
***
Водовоз віз воду з водопроводу.
***
Ворона проворонила вороненя.
***
Всім подобається це куце цуценя.
***
Дзижчить над житом жвавий жук, Бо жовтий він вдягнув кожух.
***
Жовтий жук купив жилет, Джемпер, джинси та жакет.
***
Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп — кипить окріп,
як при Прокопі, так і при Прокопі і при Прокопенятах.
***
Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду.
Тільки став він на колоду, бовть у воду.
Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.
Та знов — бовть у воду.
***
Їхав Прокіп мимо кіп.
Лічив снопи по три копи:
Одна копа ковпаком,
Друга копа ковпаком,
Третя копа ковпаком.
***
Їхали крамарі, стали на горі
та й забалакались про Прокопа,
про Прокопиху і про маленькі Прокопенята.
***
Їла Марина малину.
***
Кіт котові каже: “Коте,
до комори кадуб вкотили.
В кадуб вкинеш капустину,
Кілька китичок калини”.
***
Ковпак на ковпаку, під ковпаком – ковпак.
***
Копа на копі,
Під копою копа,
А хто їх копнув?
Копоклад Хома.
***
Коса косить – бруса просить,
Косар Герасим погострив — клин окосив.
***
Курочка-златоперочка по двору ходить,
писклят водить, хохол надимає, півня утішає.
***
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
***
Король орел, орел король,
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Летів горобець, сів на хлівець,
А як вийшов стрілець, то утік горобець.
***
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
***
Лежить п’ять п’ятаків.
На кожному п’ятаку
Ще по п’ятаку.
***
Летів горобець через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху, без червотоку,
Без червоточини, без почервоточини.
***
Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила.
***
Мусію, Мусію.
Муку сію,
Печу паляниці,
кладу на полиці.
Мусій, муку сій,
печи паляниці,
клади на полиці.
***
На возі коза, під возом лоза.
***
На полиці в коробиці
Півкороваю і паляниця.
***
Наш садівник розсадівникувався.
***
На дворі трава, на траві дрова.
***
Напекли млинців, назвали кравців.
А кравець за млинці та й побіг у танець!
***
На річці Лука спіймав рака у рукав.
***
Наш Карпо з своїми карпиненятами полукалу-карпився.
***
Наша верба найкорчукуватіша.
***
Не клюй, курко, крупку, не кури, котику, люльку.
***
Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась.
***
Пилип прилип, прилип Пилип.
Пилип плаче.
Пилип посіяв просо,
Просо поспіло,
Пташки прилетіли,
Просо поїли.
***
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило — ще не зварилось,
Прийшов Денис — налляв сім мис.
Прийшов Тарас — з’їв все враз.
***
Побачив вовк козу,
Забув про грозу.
***
Семен сказав синам “Скосіть сіно”.
Сини скосили сіно.
Старий Семен сказав синам “Спасибі”.
***
Серед корчів корч найкорчакуватіший.
***
Сидів горобець на сосні, —
Заснув — і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.
Сидів би він ще на сосні.
***
Сидить Прокоп — кипить окроп,
Пішов Прокоп — кипить окроп.
Як при Прокопові кипів окроп,
Так і без Прокопа кипить окроп.
***
Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.
***
Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню:
“Ти не вмієш так, як я — так, як ти, не вмію я”.
***
Став на горіх — упав на поріг.
***
Стоїть піп на копі,
Копа під попом,
Піп під ковпаком.
***
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
***
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У нас надворі погода розмокропогодилася.
***
У сіни Мусій сіно носив.
***
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У садочку барвінок,
На барвінку втінок,
Заберемо втінок,
Вирвімо барвінок.
***
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.
***
Ходить посмітюха по смітничку з своїми посмітюшенятами.
***
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток.
***
Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятками.
***
Ходить Прокіп — руками тіп.
***
Через грядку гріб тхір ямку.
***
Чорний баран, рябе ярча.
***
Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.
***
Черепашці з черепашенятами
Важко змагатися із жабенятами.
***
Шишки на сосні, шашки на столі
***
Як при страхові не перестрашені,
Так при перестрахові не приперестрашені.
***
Я принесу рядно, а ти занеси рядно.
***
У бобра добра багато.
***
Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки.
Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.
***
Дрова рубали два дроворуби.
***
Біжать стежини поміж ожини.
***
Захар заліз
На перелаз.
— Захарку, злізь!
— Захарку, злазь!
Зумів залізти —
Знай, як злізти.
***
Ой, збирала Маргаритка маргаритки на горі. Розгубила маргаритки Маргаритка у дворі.
***
Не турбуйте курку — клює курка крупку.
***
На узліссі довелося наполохать Лесі лося. Лось — у ліс, а з лісу — лис.
***
На покоси впали роси.
Не бряжчать об жито коси.
***
Пиляв Пилип поліна з лип.
***
Фірма ферму будувала.
Фірмі фарби було мало.
***
Хтось хитренький хитрував —
Нашу хвіртку поламав.
***
Каша в кишені кошлатого кошеняти з кошиком.
***
Перечепилася чапля через щаблину.
***
Чеберяє з цеберком щербатим чапля чубата.
***
Навколо колодязя колосся колоситься.
***
Близько блимнула блискавиця блакитна.
***
Стрімко стрибає по трасі стрункий страус в строкатій сорочці.
***
Лапатого лопуха наполохала лепеха.
Найдовша у світі скоромовка
Найдовша у світі скоромовка українською мовою – це 724 слова. У ній помістилося більш як 70 чистомовок. Авторка і виконавиця цього шедевру - Анастасія Смєхова.
Повний текст найдовшої у світі української скоромовки
У четвер четвертого числа о четвертій дня у центрі столиці садівник розсадівникувався. Та так розсадівникувався, що разом з садом троянд висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти, потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипеленятами. Якраз із пилипеленятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка.
А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з`їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидва потім так вимокли-перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем, що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила-переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговорювала на мишку, кішку, й сусідську кішку й мишку, та ще й шишки на сосні та шахи на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві – дуби, під дубами – гриби, трава – між грибами, хмарки – над дубами. Й млин стоїть, скоро не вистоїть. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про круп’ячко.
От і набрала Пилипиця на млинІ борошна та крупячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горбА, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала, та не тріснула. Як раз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там, де бабин виораний город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював.
А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синів-молодців свіженьких млинців, пироги ж були – перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з горішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушкИ – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, мАківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, і гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: “Приходьте до нас – почастуємо вас!”.
А Пилипиця стільки наготувала-переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала-перекликала усіх сусідів та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли-їли – не переїли, та ще й на завтра лишилося.
Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.
Раніше ми розповідали, як підготувати дитину до школи. Експерти склали чекліст, який варто взяти до уваги усім батькам, аби дитина була готовою до початку навчального року!