Все має бути ідеально: що таке синдром "відмінника", чим це загрожує і як його позбутись

Ви не можете заснути, поки не доведете робочий проєкт до ідеалу? Постійно розмірковуєте над тим, як виглядаєте в очах колег? Берете на себе нереальний об'єм задач і не можете відмовити? Переживаєте за те, що хтось виконав роботу краще за вас і його похвалили перед всім колективом? Всі ці моменти можуть свідчити про те, що ви маєте синдром "відмінника".

Детально розібратися у темі нам допомогла психологиня Анна Фесенко. За її словами, цей синдром має як негативні наслідки, так і позитивні сторони. Також Анна розповіла про те, що робити, якщо ви знайшли у себе ознаки відмінника.

Синдром "відмінника": з чим ми маємо справу?

Психологія пояснює цей термін так: синдром відмінника — це комплекс психологічних особливостей людини, коли вона намагається досягти високих результатів, зробити все ідеально, на "відмінно", і, як наслідок, заслужити схвалення від оточуючих та високу оцінку її дій.

За словами Анни Фесенко, деякі дослідники вважають, що синдром відмінника не є перфекціонізмом, а інші допускають, що цей синдром — один із проявів соціально приписаного перфекціонізму.

Соціально приписаний перфекціонізм — це генералізоване переконання чи відчуття, що інші люди пред'являють особистості завищені і нереалістичні вимоги, яким в обов’язковому порядку потрібно відповідати, щоб заслужити схвалення та уникнути критики, осуду чи негативної оцінки,

— розповідає психологиня.

Як зрозуміти, що ви "відмінник": ознаки синдрому

Існує певний набір ознак, які можуть вказувати на наявність цього синдрому:

• прагнення ідеально робити свою роботу, але основною метою цього є насамперед схвалення іншими людьми;

• недосконалий результат роботи не має права на існування;

• постійне очікування високої оцінки і похвали з боку інших людей;

• болісне ставлення до критики;

• постійна тривожність та страх невдачі;

• відсутність права на помилку;

• гіпервідповідальність;

• переконаність в тому, що оточення очікує високих результатів;

• "відмінники" ототожнюють себе з результатами своєї діяльності;

• вони мають надмірно завищені вимоги до власної особистості;

• сильна залежність від думок оточуючих;

• відчуття провини за неуспіх;

• критичне мислення працює неконструктивно;

• хочеться, щоб все і завжди виходило ідеально, тому що так було заплановано;

• критика себе та інших;

• "відмінникам" важко працювати в команді;

• заздрість до успіхів інших людей;

• постійне знаходження в стані емоційної напруги та контролю;

• часто незадоволені своїми результатами;

• недостатня орієнтованість на власні інтереси та бажання.

Негативні наслідки синдрому "відмінника"

За словами психологині, у людей з синдромом "відмінника" нестабільна "плаваюча" самооцінка, вони невпевнені в собі, емоційно нестійкі, схильні до вигорання, тому їм важко побудувати здорові відносини з іншими людьми. Через це "відмінники" часто відчувають себе самотніми, майже завжди діють в певних рамках, оскільки бояться нового і відчувають страх зробити помилку.

В їх діяльності мало креативу, творчості, легкості, тому вони рідко бувають винахідниками і новаторами. На роботі "відмінники" беруть на себе великий обсяг завдань, щоб показати свою важливість, часто не вміють розставити приоритети у виконанні роботи, для них все важливе, і це може гальмувати робочі процеси, вони також можуть створювати нездорову конкуренцію з іншими колегами, не рідко бувають лише теоретиками.

За словами Анни, людям з синдромом "відмінника" складно розкрити свої здібності й таланти на повну тому, що вони бояться невдач та осуду інших людей. В особистому житті "відмінників" можуть псуватись відносини через високу вимогливість не тільки до себе, але й до близьких людей.

Але при цьому Анна Фесенко виділила і позитивні сторони "відмінників":

• сильна воля до перемоги;

• вони хороші виконавці, на них можна покластися;

• ерудити, глибоко розбираються в суті речей;

• відповідальні та розумні;

• можуть бути хорошими спікерами;

• вміють планувати та ставити цілі;

• можуть обробляти великі масиви інформації;

• стратеги;

• постійно навчаються;

• доводять справи до кінця;

• беруться за складні завдання;

• добре синтезують інформацію.

Що робити, якщо ви знайшли у себе ознаки "відмінника"?

Головне, як радить психологиня, треба зрозуміти, що вам необхідно пройти особисту внутрішню трансформацію самостійно, або за допомогою спеціалістів, в рамках життєвої адаптації:

• треба зрозуміти, що нічого ідеального не існує і досягти цього неможливо;

• давати собі право на помилку, оскільки ви жива людина;

• насолоджуватись не тільки позитивним результатом, але й процесом;

• не перевантажувати себе, навчитись делегувати, визнавати свої помилки, робити висновки і рухатись далі.

Не має сенсу порівнювати себе з іншими, оскільки кожна людина унікальна, зі своїм набором здібностей та потенціалу. Йдіть в командну роботу, визнавайте таланти інших і навчайтесь у них — це ваш розвиток та посилення. Будьте відкриті до нової інформації та обміну досвідом з іншими людьми. Зробіть усе, що у ваших силах і не прив’язуйтесь до оцінки інших людей. Хваліть себе частіше і підтримуйте,

— радить Анна Фесенко.

В такому випадку, каже Анна Фесенко, ваш синдром "відмінника" почне працювати на вас і допоможе вам прийти до таких життєвих результатів, про які ви навіть і мріяти не могли!

Важливо: вся інформація медичної тематики та інформація, що стосується здоров'я, розміщена на сайті Хочу.ua, має виключно інформаційний характер і не є медичними порадами. Будь-які поради медичного характеру, зокрема щодо прийому тих чи інших препаратів, може давати тільки фахівець. Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям, зверніться до лікаря.

Вам також буде цікаво дізнатися, що робити, коли відчуваєш смуток і пригніченість.