Від сором'язливої співачки до Героя України: яким був творчий шлях Ніни Матвієнко
Лише за два дні до свого дня народження народна артистка України Ніна Матвієнко пішла з життя. Легенда української творчості відійшла у вічність раптово, а трагічною новиною про це поділилася її донька Тоня, не розголошуючи подробиць.
Редакція HOCHU.ua висловлює співчуття родині та близьким Ніни Матвієнко! А шанувальникам співачки пропонуємо згадати, яким був творчий шлях народної артистки України.
Ніна Митрофанівна народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище, що знаходиться в Житомирській області. Зростала майбутня артистка у великій родині, адже загалом у неї було 10 братів і сестер. Тож коли Ніні ледь виповнилося 11 років, її віддали до школи-інтернату, де педагоги вирізнялися вкрай суворим вихованням. За кожну провину дітей суворо карали, проте це лише загартувало її характер.
Саме там артистка почала займатися позакласними заняттями й показувати хороші результати. До слова, досягти великих успіхів вона мріяла саме в спорті, а любов до музики вважала лише захопленням. Однак у 9 класі Ніна Матвієнко переїхала до Коростеня, де також почала займатися акробатикою та легкою атлетикою.
Саме там одна з викладачок помітила музичний хист Ніни Митрофанівни та порадила їй вступити на якийсь курс до музичної школи чи училища. Тоді вибір артистки впав на хор ім. Г. Верьовки, однак пройти прослуховування вона так і не наважилася.
Деякий час Ніна Матвієнко працювала на заводі "Хіммаш", але, бажання домогтися успіху на сцені її так і не покидало. Днями артистка важко працювала помічницею кранівника, а вечорами ходила на уроки вокалу. Так, одного разу вона дізналася, що в жіночу співочу групу при Житомирській філармонії проводили набір. Там Ніна Матвієнко отримала відмову - на думку комісії, їй не вистачило автентичності в голосі. Однак це не зломило артистку, а навпаки - мотивувало її вирушити до Києва, щоб підкорити сцену.
Тоді Ніна Митрофанівна вирішила продемонструвати свої вокальні дані перед педагогами вокальної студії знаменитого народного хору ім. Г. Верьовки. І їй це вдалося! У 1968 році співачці запропонували стати солісткою, а відтоді вона працювала в хорі понад 20 років.
21 рік я пропрацювала в хорі "Верьовки" і стільки ж у камерному оркестрі "Київська камерата", я досі з ними. З дитинства співала, в театрі грала, вірші читала і спортом займалася, але я не була голосиста - тиха була. Тихо все робила - гранату кидала мовчки, на байдарці мовчки пливла, баскетбол, волейбол... Маленька, але вправна... Навіть коли Анатолій Авдієвський (видатний український диригент - прим. ред.) мене щось питав, я так хвилювалась і соромилась, що навіть глохла. Дуже боязлива була.
Мені так хотілося вийти соло. Я любила фантазувати, грати з мелодією, а в хорі є певні рамки, і за них виходити не можна. Я навіть навчилася співати великими міксами. І мене почули нарешті,
- розповідала Ніна Матвієнко в програмі "Точка опори".
1971 року артистка вийшла заміж за художника Петра Гончара. Цікаво, що вперше свою кохану чоловік побачив саме на сцені - 1968 року в Києві він відвідав концерт Ніни Матвієнко й одразу заявив, що в майбутньому вона стане його дружиною.
У пари народилося троє дітей - сини Іван та Андрій, а також донька Тоня. Цікаво, що обидва сини пішли по стопах батька, пов'язавши своє життя з мистецтвом, а ось єдина дочка наслідувала приклад мами та почала співати. До речі, не раз Ніна Митрофанівна і Тоня Матвієнко співали в дуеті.
Ніна Матвієнко була активною учасницею Помаранчевої революції та Революції Гідності. Артистка вела активну громадську та благодійну діяльність, за що 2006 року отримала звання Героя України. Крім того, у "скарбничці" нагород виконавиці є такі високі відзнаки, як народна артистка України, лауреатка держпремії УРСР ім. Т. Шевченка, орден княгині Ольги III ступеня, премія ім. Вернадського за інтелектуальний внесок в Україну. Вернадського за інтелектуальний внесок у розвиток України.
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що на війні трагічно загинув знаменитий український музикант Андрій Чепіль. Тіло 29-річного захисника України довгий час не могли вивезти через щільний вогонь.
