"Я не заслуговую на такий успіх": що таке синдром самозванця і як з ним боротися

Вам кажуть, що ви гарно працюєте і підіймають заробітну плату, а ви відчуваєте, що не заслуговуєте на це? Вас хвалять за круто зроблений проєкт, а ви соромитеся розказати про результати колегам? Вам запропонували гарну посаду, підвищили на роботі, а ви списуєте це на щасливу долю? Здається, що у вас синдром самозванця.

Це словосполучення все частіше можна почути в професійних колах серед людей, які мають досить великі успіхи в кар'єрі, але поводяться так, ніби вони не мають до цих досягнень ніякого відношення.

Що таке синдром самозванця і як він проявляється?

За повним роз'ясненням, що ж таке насправді синдром самозванця і як він може проявлятися у людини, редакція HOCHU.ua звернулась до психологині Анни Фесенко.

Анна пояснює, що синдром самозванця — це набір психологічних станів, коли людина вважає свій успіх, результати своєї роботи, досягнення в різних сферах життя, особисті якості, які відмічають інші люди, вдалим збігом обставин і не приписує їх собі. Людина часто думає, що все це дається їй авансом, тому потрібно постійно щось робити, щоб довести свою успішність, компетентність, здатність досягати результатів. Такі люди не готові до свого успіху — не можуть його прийняти і присвоїти собі.

Людина живе в постійному страху, що її викриють, здогадаються, що вона насправді не така, як її бачать інші і не володіє тими знаннями, навичками, якостями, що їй приписують інші.

За словами Анни, синдром самозванця в основному відносять до професійної сфери, але він може проявлятись і в інших сферах нашого життя, наприклад:

• в особистих стосунках — людина вважає, що те, як бачить її партнер не відповідає дійсності, і кохання потрібно заслужити. Вона боїться бути чесною і відкритись перед партнером, оскільки вважає, що він побачить, якою вона є насправді й перестане її кохати. Така людина постійно намагається доводити партнеру, що вона гідна кохання;

• синдром самозванця в материнстві — жінки не визнають себе хорошими матерями. Вони вважають, що не так добре справляються зі своїми обов’язками, доглядаючи і виховуючи дітей. Відчувають себе "недостатніми" матерями;

• синдромом самозванця у споживанні розкоші — людина не відчуває себе комфортно купуючи дорогі, статусні речі. Вона перебуває у внутрішньому конфлікті, що не заслуговує це мати і їй може бути навіть соромно перед іншими.

Синдром самозванця, симптоми:

• відчуття себе людиною, яка всіх обманює. Ви впевнені, що не чесні з іншими людьми;

• страх, що вас викриють і всі дізнаються хто ви є насправді;

• ви не визнаєте свої успіхи, особисті якості, навички, кваліфікацію.

Що впливає на формування синдрому самозванця?

За словами Анни Фесенко, є певні фактори, які можуть впливати на виникнення синдрому самозванця:

• внутрішня потреба бути найкращим;

• страх невдачі;

• знецінення похвали;

• наявність сильного внутрішнього критика;

• страх успіху;

• перфекціонізм;

• відчуття провини, пов’язане з успіхом;

• надмірно високі вимоги до себе;

• неготовність прийняти власні досягнення;

• невизнання своїх якостей, талантів та навичок;

• низька самооцінка та невпевненість в собі;

• несвідомі спроби перешкодити своєму успіху;

• особисте помилкове позиціонування.

Які наслідки синдрому самозванця можуть бути?

Наявність цього синдрому, за словами Анни Фесенко, може призвести до певних негативних наслідків:

• жертовність собою, своїми інтересами;

• проблеми з психічним здоров’ям внаслідок перевтоми та вигорання;

• відмова від можливостей, які дає життя;

• відчуття самотності;

• страх залишитись неуспішним;

• уникання роботи в команді;

• неприйняття допомоги, оскільки люди з синдромом самозванця вважають, що це означає визнання своєї некомпетентності;

• високий рівень стресу та тривожності;

• відсутність мотивації.

Що робити, якщо у вас синдром самозванця?

Якщо ви зрозуміли, що у вас є синдром самозванця, то вам треба зробити кілька речей, на думку психологині:

• визнати, що ця проблема існує;

• дозволити собі робити помилки і не бути перфекціоністом;

• написати список своїх досягнень;

• не порівнювати себе з іншими людьми, а сфокусуватись на своїх унікальних якостях та навичках.

Основним напрямком в роботі над собою, на мою думку, має бути формування внутрішньої опори через усвідомлення особистої гідності. Треба навчитися давати визнання самому собі і дозволити собі приймати свій успіх,

— радить Анна Фесенко.

Важливо: вся інформація медичної тематики та інформація, що стосується здоров'я, розміщена на сайті Хочу.ua, має виключно інформаційний характер і не є медичними порадами. Будь-які поради медичного характеру, зокрема щодо прийому тих чи інших препаратів, може давати тільки фахівець. Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям, зверніться до лікаря.

Вам також може бути цікавий матеріал про те, як справлятися з самотністю під час війни.