У будні ці жінки лікують пацієнтів в лікарнях, а замість відпочинку на вихідні — виїжджають у гарячі точки. Наші легендарні медики не уявляють, як можна інакше, і намагаються стати якомога кориснішими для України. Для вас — неймовірні історії жінок-лікарів, які шокують та спонукають схилити голову.

Вони безстрашні, розумні та дуже вродливі. Це — жінки-медики, які у свою вільну хвилинку виїжджають на фронт, аби врятувати життя українцям, пише elle.ua.

Спогади Оксани Виговської

Лікарка Оксана згадує свою роботу на фронті. Вона об'їздила уже майже 30 — 35 міст, що у гарячих точках. Якщо не рахувати триажі, то за день медик консультувала близько 70 пацієнтів.

Якщо брати в середньому 50 пацієнтів на 30 виїздів — отримуємо 1500 осіб. А ще разів 7 — 10 — це триажі, кожен від 150 до 350 пацієнтів. Ще в середньому 2 тисячі. Округлюючи — близько 4 тисяч,

— пригадує лікар.

Оксана Виговська — професорка кафедри дитячих інфекційних захворювань, деканка Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професорка кафедри дитячих інфекційних хвороб, професорка й доктор медичних наук.

Спогади Владислави Романюк

Медик Владислава розповіла, що намагається бути у тих місцях фронту, де найбільше потрібні лікарі. За день вона приймає біля 400 пацієнтів.

Багато людей не розуміють, чому ми працюємо саме в такому форматі, але наша філософія полягає в тому, що так ми даємо людині зрозуміти, що вона не одна у своєму болю та проблемі. У такому форматі в мене є можливість поспілкуватися з кожною людиною,

— розповіла медик.

Додала, що з кожною місією вона вдосконалює свої навички, адже чим кращою буде робота, тим більшій кількості людей вона зможе допомогти.

Владислава Романюк — лікарка-терапевтка, лікарка-гастроентерологиня, керівниця відділення інфекційного контролю в Універсальній клініці "Оберіг". Керівниця FRIDA Ukraine.

Спогади Оксани Лазоренко

Лікар-фронтовик Оксана за 7 місяців роботи у гарячих точках здійснила біля 17 виїздів. Вона була в Ізюмі, Козачій Лопані, Херсоні, Запоріжжі, Дніпрі, Краматорську, Сіверську, дивилася ТПО із Харківської та Донецької областей у Мукачеві, у Києві приймала в "ЯМаріуполь".

Мені хотілося бути корисною не лише на робочому місці, а й у тих містах та селах України, де немає лікарів, немає нормальних умов для життя, де люди виживають і так потребують допомоги,

— розповіла медик.

Додала, що на прийомі за день мала від 20 до 50 пацієнтів. Працювати на фронті потрібно швидко і водночас якісно. Живучи та надаючи послуги без умов, цінуються такі маленькі радощі, як склянка теплої води. Адже приймати доводиться у напівзруйнованому госпіталі без світла, води та електрики.

Окрім ендоскопії вух, на прийомі я промиваю вуха, видаляю сторонні тіла зі слухового ходу, дуже багато грибниць у вухах було виявлено у наших земляків, які провели по пів року в підвалах... І це іноді складна задача, бо для лікування треба вимити її зі слухового ходу теплим розчином антисептика,

— пригадує Лазоренко.

Оксана Лазоренко — ЛОР-хірургиня у Національній дитячій клінічній лікарні "ОХМАТДИТ" та медичному центрі Mediland.

Важливо: вся інформація медичної тематики, розміщена на сайті HOCHU.ua, має виключно інформаційний характер і не є медичними порадами. Будь-які поради медичного характеру, зокрема прийому тих чи інших препаратів, може давати лише фахівець. Якщо у вас проблеми зі здоров'ям, зверніться до лікаря.

Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський переніс святкування дня медика. Відтепер українські лікарі відзначатимуть свій професійний день окремо від рашистів.

Головне фото:  @libkos