У мій прихисток приїжджало багато людей з різним міст України. Херсон, Охтирка, Чернігів, Краматорськ... Ми з ними щодня розмовляли. Ці історії неможливо було слухати без сліз — розповіді про те, що зробили окупанти з нашими містами та людьми. Вже тоді я почала думати, що це мають почути й побачити всі. Після того, як ЗСУ прогнали росіян з Київської області, я набрала продюсера "LeМаршрутки", щоб обговорити цю ідею. Якщо чесно, сумнівалась. Та коли він мені сказав, що маршрутка потрапила під обстріл і розбита, сумніви відразу зникли. Я прийняла рішення ремонтувати бусика й виїжджати на зйомки! Бо те, що наробила російська армія, мають бачити як українці, так і весь світ!

ЗСУ та й вся Україна з ними — це наче хвилеріз, об який щодня розбиваються хвилі атак "другої армії світу", залишаючи від неї лише бризки. Під час зйомок влітку ми проїхали багато областей і видали вісім епізодів нашого проєкту. У лютому дозняли ще три випуски сезону — у Харківській, Миколаївській та Херсонській областях. Усю поїздку я була дуже вражена картиною — поля в чорних плямах, суцільно вкриті воронками! Просто немає живого місця. Вся наша земля поранена… Але вона наша!