"Дельфіни": декодинг останнього кліпу Кузьми "Скрябіна" від кліпмейкера Тараса Голубкова

17 серпня — день народження одного з найбільш щирих українських артистів —  Кузьми Скрябіна, якому б сьогодні виповнилося 52 роки. До річниці Кузьми ми разом із режисером Тарасом Голубковим провели декодинг його філософського кліпу "Дельфіни", що вийшов за день до автокатастрофи, та розповіли, як саме знімалася остання робота.

ЯК ПОЗНАЙОМИЛИСЯ ЗІ СКРЯБІНИМ

Однією з моїх перших робіт на старті кар’єри був lyric-відео для Тані Решетняк (Tayanna) та Лавіки під назвою "Я або вона". До слова, у відео я навіть знявся сам, бо не було бюджету на акторів. І саме ця невелика робота стала поворотною для мене.

Після прем'єри, коли я був за кермом, мені подзвонили. Я підняв трубку, а там чоловічий голос сказав: "Привіт, це Кузьма. Я побачив лірик-відео для Тані Решетняк. Це круто, пропоную зустрітися".

Після цього він додав: "Це Кузьма, той що Скрябін".

Так відбулося моє знайомство з Кузьмою Скрябіним і розпочалася робота над "Дельфінами". Пам'ятаю в той час була криза, почав рости долар. Попри це, мені дали повний карт-бланш у творчому і фінансовому плані. Кузьма не втручався не в ідею, ні в монтаж, абсолютно ні в що.

ЯК ПРОХОДИЛИ ЗЙОМКИ

Коли вже був написаний сценарій і ми з моєю командою працювали над таймінгом, мене набрав Кузьма і сказав що, на жаль, падати в воду разом із усіма він точно не буде. Зйомки проходили зимою в павільйоні, і у нього був великий ризик захворіти і втратити голос. До того ж команда не змогла добре нагріти басейн з водою, адже на такий великий об’єм потрібно було витратити цілу добу. А в наших умовах на це не було достатньо часу.

Мало того: Кузьма повідомив, що не зможе бути повний знімальний день, а лише половину.

Звісно ж довелося багато чого змінювати в уже готовому сценарії. І не тільки з точки зору тайм-менеджменту, порядку сцен, а й сюжетно. Але вже на знімальному майданчику, коли ми все відзняли, він в останню мить увімкнув музику і сказав "давайте поденсимо". І всі просто на знімальному майданчику почали танцювати.

У мене навіть залишилося відео, де ми всі разом із командою танцюємо. Я до сих пір такого не зустрічав. Він настільки захопився процесом, настроєм, атмосферою, що залишився і тусувався з нами до кінця. Це були і танці, і жарти — загалом це був вже той Кузьма, якого всі бачили з екранів телевізорів.

МОНТАЖ

Я його до сих пір зберігаю на жорсткому диску розкадрування, які я повністю сам малював, а ще — весь матеріал, який не потрапив у фінальну версію. Пам'ятаю, коли потрібно було затвердити монтаж, я надіслав посилання Кузьмі на пошту і спитав, як йому. У відповідь мені прийшов лист, в якому було лише два слова: "Це за*бісь".

МІНІМАЛІЗМ В КОЛЬОРАХ

Мінімалізм в кольорах — це було єдине ТЗ від Скрябіна.

Коли ми зустрілися, Кузьма сказав, що потрібно розробляти ідею в контексті треку, але висловив єдине побажання — максимум три кольори: білий, чорний та червоний. Ми зупинилися на чорному та білому, адже це нагадування про дуальність нашого життя, тема якого проходить через увесь кліп.

Ми розмовляли на тему філософії й головного питання: для чого ми тут? Дуальність у палітрі — це класична форма, яка лягла в концепцію наших з Кузьмою роздумів у кліпі.

ДІВЧИНА НА ПОЧАТКУ

Основна ідея кліпу — пошук музи, ідеї, натхнення і шлях до мети, часто невідомої. Саме це символізує руда дівчина, яка з'являється у самому початку.

Її зіграла популярна нині стилістка Хелен Логвін. ЇЇ космічний образ настільки припав нам до душі, що вона погодилася на пропозицію змінити амплуа стилістки на амплуа актриси для нашого кліпу.

УЛАМКИ ДЗЕРКАЛА ТА ДЕЛЬФІНИ

Щодо дзеркал — це відбиток реальності. А дельфіни — це символ усіх нас, що пливуть в цьому просторі. Тут і є цей фокус: коли учасники гурту підняли дзеркала, вони показали те, що перед ними, тобто нас, глядачів. І от перед ними з’явилися ці дельфіни. Це ніби така четверта стіна, яку ми в кліпі ніколи не показували.

Кліп знятий в моїй улюбленій манері: пласке зображення, фронтальні симетричні кадри. Ми не знімали тристашістдесятку, і не показували, що ж там за нами. Єдиний спосіб про це дізнатися — зазирнувши у дзеркала, яке тримають герої. Саме тому у них я показую дельфінів, відображаючи цю аналогію та паралель, яка проводиться і в пісні.

ВОДА, В ЯКУ ВСІ ПАДАЮТЬ

Чорна вода, що трохи схожа на нафту, символізує межу. Адже в пісні співається: "Не бійся переплисти кілометри льоду".

Шлях, звичайно ж, подолає той, хто йде, проте ми не застраховані від розчарування, і від того, що можемо нікуди не прийти. Але в невизначеності нічого не залишається, як рухатися вперед, адже на шляху можуть статися якісь абсолютно прекрасні речі.

Це і символізують кадри, коли учасники гурту падають у воду. Ми не знаємо глибини, не знаємо, чи виберемося ми, але іншого вибору немає. Потрібно не боятись, зробити крок і вірити, що все буде добре. Глобальний сенс в процесі, а не в цілях. А життя — не гарматне ядро ​​і може не мати чітку фінальну мету. Ми ніколи не знаємо, куди веде дорога, але основний сенс в тому, щоб вона була красивою.

ГІПСОВІ БЮСТИ

З одного боку ми прагнемо до збагачення, матеріальних цінностей, а з іншого — постійно ставимо собі питання: а навіщо це все і чому я тут. Між цими сенсами і проходить наше життя.

Через це я показую бюсти, гіпсові голови філософів в кліпі: Сократа, Платона і всіх тих, хто бився над розумінням світобудови. В результаті одні з них падають у воду, а інші — розбивають. Це про те, що кожен раз життя має різні змінні, різні ввідні й кожен раз воно непередбачуване. Змінюються впродовж життя наші засади й цінності, минулі наші пошуки стають неактуальними. І життя не можна оцінити однобоко і записати його лише так, як ми його бачимо в один із його періодів. І у будь-якому випадку, ми ніколи не можемо дійти до кінця. Це показано тим, що бюсти філософів розбиваються об неминучі обставини: смерть та зміни.

СТАРОВИННІ ІНСТРУМЕНТИ

В кадрі видно, як учасники гурту грають на пофарбованих в білий музичних інструментах. Ми використали прадавні інструменти та сучасні синтезатори як часову шкалу. Це символізує таймлайн нашої цивілізації: від первісних людей до наших днів і те, що тема пошуку мети та дуальності є актуальною завжди.

Для мене цей кліп був і залишається знаковою роботою, адже Скрябін — це легендарний артист.

Після тієї жахливої трагедії я ще гостріше відчув, наскільки мені пощастило створити "Дельфіни" разом з такою великою особистістю. Я до сих пір відчуваю абсолютну подяку за ту доленосну зустріч і його віру в моє бачення.

Давайте ще раз згадаємо останню відеороботу Андрія Кузьменка.

Навіки у нашій пам'яті...

Також дивіться матеріал з мудрими цитатами Кузьми.

Фото: пресслужба