Борщ — це російський суп — так росіяни кажуть за кордоном. Не знаю як у вас, але у мене 2 роки тому очі на лоба повилазили, коли я це дізнався. Треба було захищати борщ, бо мова вже йшла не про їжу, а про культурну ідентифікацію нації. Я почав копатися. Спочатку дізнався, що за 1500 років борщ ні разу не вважався українським. Тобто перші згадки про борщ йдуть з України, його готує та їсть кожний українець, але на законодавчому рівні борщ не є українським. Ми просто не подумали, що то треба документально зареєструвати.

Я зрозумів просту істину: всі українці різні, але нас об‘єднує любов до борщу. Паралельно з експедицією я почав проходити 12 кругів пекла, 12 етапів підготовчої роботи по збору та затвердженню документації. Більше року щоденної та монотонної роботи.

Вчора я взяв 5 літрів борщу, прийшов з ним в Експертну раду, поставив каструлю на стіл та сказав, що саме це ми повинні підтримати сьогодні. Дві с половиною години дискусії і одноголосно. Вперше в історії України борщ офіційно зареєстрований у Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини.

Дякую ПрАТ Чумак, завдяки якому подача заявки та реалізація експедиції стали можливими. Коли я вирішив затвердити борщ на національному рівні, то ПрАТ Чумак підтримав мене та став співавтором в цій величезній справі. Це надихає, коли ключовий український продуктовий бренд допомагає захистити національну ідею. Тим паче, що без томатної пасти не було б борщу у житті багатьох українців. Дякую Олександрі Фідкевич, за роботу в документальному тилу та особисту підтримку у розробці ідеї. ДякуюМарині Соботюк та всім членам мого ГО за роботу над матеріалами експедиції.