У жовтні на великі екрани вийде український фільм "Захар Беркут", знятий за однойменною повістю Івана Франка. До створення стрічки долучилися голлівудські режисери та актори, серед яких — Алекс МакНіколл. Актор зіграв Максима, сина Захара Беркута. Ми дізналися в Алекса про те, чому це роль його мрії та як він готувався до зйомок в історичному екшені.

• Алексе, якою була ваша реакція, коли ви отримали запрошення української сторони взяти участь у проєкті "Захар Беркут" та вперше прочитати сценарій?

Прочитавши сценарій "Захара Беркута" я був дуже схвильований, мені надзвичайно сподобався цей сюжет. І хоча достеменно невідомо, чи було так насправді, чи це все вигадка, можу сказати з певністю, це прекрасна героїчна історія. Мої друзі часто запитували мене: "Яку роль ти хочеш зіграти, яка роль твоєї мрії?" Я відповідав: "Щось на кшталт фільму "Хоробре серце". Це мав би бути якийсь героїчний шляхетний персонаж або правитель поневоленого народу, який допомагає своїй громаді боротися проти зла або гніту". І ось мене знаходить цей проєкт! Мене запросили зіграти Максима, і я був цьому дуже радий. З багатьох причин — це роль моєї мрії.

• Як ви вважаєте, чи стане історія "Захара Беркута" близькою для міжнародної аудиторії?

Так, я думаю, її гарно сприйматимуть, тому що вона універсальна. Адже кожна культура стикалася з певною формою пригноблення або необхідності стати на захист своєї батьківщини. На жаль, люди продовжують воювати одне з одним, і час від часу намагаються брати чи вимагати те, що їм не належить.

Попри те, що події нашого фільму розгортаються у 13 сторіччі, теми, які він зачіпає, залишаються й досі актуальними.

• Чи не могли б ви докладніше розповісти про свого персонажа? Що за людина — Максим Беркут? Що вас у ньому зацікавило?

Максим — наймолодший син у сім'ї Беркутів. З розвитком подій у фільмі ми бачимо, як він дорослішає, спершу переживає підліткові роки й згодом стає молоди чоловіком. Він доброзичливий і благородний, а ще — трохи мрійник. Не думаю, що Максим повністю розуміє, ким він хоче бути в житті. Він живе у маленькому селі і йому цікаво, що очікує його за межами Тухлі, він цікавиться світом. Мені дуже подобається цей персонаж тим, що не він обирає свою долю, але вона обирає його. У певному сенсі у хлопця немає вибору, адже монголи нападають, і його батько потребує допомоги. Максим талановитий, цілеспрямований і дуже благородний. Він приймає свою долю, і робить все можливе, щоб допомогти й захистити громаду.

• Як ви готувалися до своєї ролі, адже вам довелося перетворитися на українця епохи 13 століття? Чи було вам комфортно у цій ролі?

Насправді, ми довго готували бойові сцени з мечами, сокирами та щитами. Це було досить важко фізично. А от зануритися в епоху допомагали костюми. Вони прост дивовижні! Якщо ви вдягнете когось у ці вбрання, то ця людина буде виглядати точнісінько як українець з 13 сторіччя. Тож для того, аби вжитися в роль, було достатньо просто перевдягнутися та зайти в декорації фільму.

• У вас є багато бойових і каскадерських сцен. Ви самостійно виконуєте трюки, або ж майданчику є дублери?

У мене є ціла армія дублерів (сміється), але намагаюся самостійно виконувати стільки трюків, скільки можу, або хоча б стільки, скільки мені дозволяють з міркувань безпеки.

У мене два дуже талановитих дублери, Сергій та Олексій. Я б навіть сказав, що це я їх дублер в акторських сценах (сміється).

• На який труднощі натрапили під час роботи над проєктом?

По-перше, було важко фізично. Сходження на гори та схили, або спуск з них — це справді непросто, Карпати дуже виснажують. Особливо, коли ти знімаєшся протягом 12 годин, і вся група працює щосили.

Важливо залишатися у гарному фізичному стані й не травмуватися.

Крім того, було й емоційно складно, враховуючи мовний бар'єр. Оскільки більша частина групи говорила українською або російською, і лише трохи англійською.

• Над цим проєктом працювала велика міжнародна група з України, США, Монголії та Казахстану. Чи було важко працювати з такою великою командою?

Ні, я б не сказав, що з командою важко було працювати. У групі було багато різних людей, але ми робили все настільки злагоджено, наскільки це було можливо, оскільки у нас була повага одне до одного та спільна мета — зробити чудове кіно. Усі ми мали однакові наміри — було дуже цікаво спостерігати, як хтось говорив англійською до перекладача, який передавав це комусь російською мовою, а далі прохання перекладалося для монгольської частини групи їхньою мовою.

• Які у вас були враження від сцен зі святкуванням, де ви бачили музичні інструменти й традиційні костюми?

Фестиваль, який ми бачили у Тухлі, з вогнем і музикою — він був просто нереальний. Звичайно, там були камери та освітлення, але незважаючи на це, все було так само, як у стародавні часи — музичні інструменти були неймовірними, звук барабанів і українського інструмента, що нагадує ситару, але має всі струни.

Дуже захопливим був момент, коли люди танцювали навколо вогнища. Це було схоже на сон, наче я здійснив подорож назад у часі на 30 секунд.

• Які емоції ви б хотіли викликати в аудиторії, яка дивитиметься фільм "Захар Беркут"?

Я б хотів, щоб глядачі після перегляду цього фільму відчули надію, натхнення, можливо, трохи печалі, оскільки схожі події в тій чи іншій формі траплялися з кожною культурою. Навіть сьогодні люди зазнають гніту і їм доводиться повставати в ім’я всього того, що вони вважають правильним. Це дуже універсальна тема, тому я думаю, що наші глядачі відчують весь спектр емоцій — печаль, надію, натхнення, любов — принаймні, такою була наша мета.

А ви вже встигли подивитися фільм?

Також вам буде цікаво: інтерв’ю з Людмилою Барбір — про чоловіка, другу вагітність і чому обрала Дмитра Жука в "Танцях з зірками 2019"