Аншлаг, зіркові гості, безліч думок про життя людини: як пройшла прем'єра вистави "Трактуючі вічне мовчання"?

У столиці відбулася прем'єра вистави "Трактуючі вічне мовчання". Це арт-проєкт, нещодавно заснованої компанії ID_Art production, викликав великий інтерес у глядачів і на спектаклі був аншлаг. Більше подробиць — дізнайтеся далі!

Це була повністю авторська робота режисера, хореографа-постановника Наталії Лагун та режисера Анастасії Байдеріної, зі створеною ними драматургією, а не поставлена вистава на основі існуючого твору.

Роль головного героя виконав відомий танцюрист, хореограф, улюбленець глядачів — Олександр Прохоров.

Побачити прем’єру "Трактуючі вічне мовчання" завітали глядачі, журналісти та багато відомих людей: телеведуча Соломія Вітвіцька, хореограф Ксенія Горб, співачки Софія Єгорова та Lida Lee, модель та художниця Анна Гомонова, режисер Владислав Філімонов, Міс Вірменія Вікторія Махоян, танцівниця та хореограф Ілона Гвоздьова, продюсери Анатолій Сябро та Яна Прядко, модель Вероніка Дідусенко, маг та шоумен Сергій Савка та інші.

Перед виставою глядачі могли зробити фото у холі на цікавій проекційній фотозоні. Креативною особливістю стали портрети на персональний ID_Art passport від художниць, які міг отримати на згадку кожен бажаючий з гостей.

Вистава почалася з "падіння" головного героя з-під купола сцени, що ознаменувало його занурення у прірву внутрішнього світу, де він зустрівся з власними думками, страхами, сумнівами та почуттями.

Між глядацькою залою та сценою не було межі, бо проекційні декорації та спецефекти поєднували сцену та глядацьку залу в єдиний простір, тому глядачі поринули в атмосферу і проживали історію разом із героєм Олександра Прохорова.

На початку залу заповнив дим, який стелився додолу і додав містичності історії. Вже на перших хвилинах на сцену почали виходити танцюристи — уособлення ескізів-думок, було цікаво спостерігати за режисерськими рішеннями. Образи акторів, декорації, музика — гадячі повністю занурились в сюжет.

Головний герой Олександр Прохоров не сходив зі сцени жодного разу за всю виставу. Розгубленість, розпач, біль, страх, самотність, закоханість — артист прожив цілий калейдоскоп емоцій. Прохоров ніби розмовляв із глядачами, але не сказав ані слова, все було зрозуміло лише за допомогою рухів, пластики, танцю, незвичайних підтримок та акторської майстерності.

Період підготовки був нелегкий. Але всі складнощі виявилися нічим у порівнянні з тим, який фідбек від глядачів отримав я після вистави. Мені було приємно працювати з командою ID_Art production: Наталією Лагун, Анастасією Байдеріною і балетом. Експериментальна вистава вперше у моєму житті. Я планую розвивати себе в акторському напрямку і надалі. Це дуже цікаво покопатися в собі. У нас були заняття з акторської майстерності, занурення перед спектаклем. Режисери проводили з нами тренинги, які допомагали налаштуватися і зловити потрібну хвилю. Розбирали, що потрібно донести глядачеві, що показати, висловити через рухи і пластику. Емоційно мені було не складно, оскільки всі емоції, які прожиті в спектаклі, вони є всередині нас, просто їх треба було дістати і показати. Я отримав класні емоції і післясмак від вистави "Трактуючі вічне мовчання",

— розповів про підготовку до виступу і саму виставу головний герой Олександр Прохоров.

У одному з номерів соло Олександр Прохоров танцює з заплющеними очима і від цього публіка спостерігала ще більш зачаровано. Під час сцен хвилювання та самотності, у залі, за допомогою спецефектів, глядачі відчували холод, а під час танцю-історії кохання у залі був аромат квіткового парфуму, який посилював сцени кохання.

У фіналі вистави артисти та команда "Трактуючі вічне мовчання" зірвали бурхливі оплески, глядачі дарували квіти та говорили свої компліменти команді. Режисерки й танцюристи приймали вітання та подяки, давали інтерв'ю та спілкувались з глядачами.

Відчуття польоту, натхнення і нового вектору на майбутнє — це те, що зараз переповнює мене. Величезна вдячність своєму партнеру, режисерці — Анастасії Байдеріной, Олександру Прохорову, хореографам, команді id_artprodaction, і всім, хто з нами працював. Без командної роботи нічого б не вийшло. Я дуже задоволена, дуже щаслива, тому що за такий короткий проміжок часу створити такий великий твір — це безцінно. Вистава "Трактуючі вічне мовчання" — це велика історія нового шляху. Ми хочемо гастролювати з цією постановкою, йти вперед і не зупинятися на досягнутому, створювати нові роботи з артистами,

— поділилася продюсерка, режисерка, та хореографіня-постановник вистави Наталія Лагун.

Режисер-постановник Анастасія Байдеріна:  Ми вирішили принести свій зміст у світ мистецтва, транслювати свою ідеологію, можливо знайти однодумців серед глядачів, щоб вони побачили себе у відображенні наших постановок і нашого бачення того, що відбувається зараз у світі. Тема самоідентифікації і пошуку себе, на мій погляд, дуже актуальна.

Всі ми зараз стикалися із замкненим простором, з зануренням у власний внутрішній світ і з потребою повернути себе самому собі. Думки, страхи, сумніви, терзання, почуття знайшли відображення у постановці спектаклю "Трактуючі вічне мовчання" як цілісне полотно, де синтез хореографії та пластики може відображати наповнення та транслювати щось дуже особисте, для кожного присутнього у залі. Тому що немає слів, немає конкретики, є лише відчуття, які для нас і є найважливішими. Ми хочемо, щоб глядач йшов від себе, щоб зазирнув у себе і знайшов чесну відповідь на питання: "Хто я?".

І щоб думки, які часто нам заважають жити — стали нашими союзниками, як у фіналі вистави вони встали за спину головного героя. Щоб вони стали нашим тилом, і щоб через прийняття, а не через боротьбу або конфлікт з самим собою.

Мета мистецтва в тому, щоб кожна людина знайшла мистецтво в собі — це ідеологія ID_Art production.

Створити цей проект у короткий термін нам допомогла любов до власної справи і хоробрість говорити, поки всі ще мовчать. Ми провели всього два кастинги, знайшли своїх людей, які відчули те, що ми транслюємо. Ті, які залишилися з нами до кінця, які влилися в цю історію, знаходили в собі і для себе щось нове і, напевно, це і допомогло всім нам працювати 24/7.

Також головною силою та основою проекту став професіоналізм Наталії, її талант у створенні хореографії змісту, велика віра в нас, наш проект, в наш режисерський тандем та спільне бачення мистецтва — це нас мотивувало рухатися далі незважаючи ні на що.

Найближчим часом творча команда ID_Art production планує повторювати виставу у Києві, гастролювати по Україні та створювати художні світи в нових арт-проектах.

Враження від зірок-гостей вистави

Хореограф Ксенія Горб: У мене не було ніяких очікувань, я люблю ходити на подібні спектаклі без очікування і намагатися побачити його очима творців.

Сподобалося, що дуже багато енергії в спектаклі за рахунок великої кількості людей. Видно наскільки артисти проживали свої ролі як у другому ряді, так і на останньому! Кожен дійсно викладався у виставі на максимум і це дуже цінно. Сподобалися неординарні рішення геометрії хореографії, тому що вони були дуже нестандартними, різно-темповими, різнорівневими, що постійно змушувало замислюватися: чи правильно я розумію, що я бачу. Впевнена, що замислювався кожен глядач в залі!

Було багато неоднозначностей і хотілося після вистави обговорити з колегами, хто як це відчув, хто як це зрозумів, тому що у будь-якому випадку кожен з нас мистецтво сприймає через призму свого світогляду, своїх думок. Це в принципі в кінці і вийшло, що у кожного з нас були абсолютно різні думки і розуміння.

Я бажаю, щоб спектакль "Трактуючі вічне мовчання" знайшов свого глядача, який буде слідувати і надалі за роботами режисерів. Бажаю з кожним разом не втратити унікальність, не стати одноманітними. Щоб кожна вистава була як в перший раз з душею, з бажанням, і кожен актор це робив з кожним разом краще і краще.

Співачка Софія Єгорова: Я прийшла на прем'єру з сестрою і всю постановку ми ділилися своїми міркуваннями про що цей спектакль. Інтерес пластичної вистави в тому, що ти можеш сприймати його з тієї сторони, яка тобі відгукується. Ми зійшлися на версії, що цей спектакль про рій думок, який охоплює людину, коли він їх не промовляє вголос. Наприклад, з психосоматики — якщо у тебе болить горло - це означає, що ти щось недоговорив. "Трактуючі вічне мовчання" про це, а ще про те, що почуття любові зцілює людину. Дуже сподобався дим з підсвічуванням в якості спецефектів, атмосферні 3D проекції — це було дуже красиво.

Телеведуча Соломія Вітвіцька: Років 15 тому я була у Берліні на виставі сучасного танцю і мені дуже радісно, що це з'являється і у нас, причому на достойному рівні. Про вічне мені здається завжди важко говорити, особливо в танці, коли не можна сказати словами. Доречі, у Саші Прохорова, завдяки участі у виставі, гарно проявилися акторські здібності. Можу сказати, що йому вдалося передати всі сумніви, переживання і те, що відбувається навколо нас.

Для мене вистава "Трактуючі вічне мовчання" проасоціювалась з думкою про те, що в сучасному світі дуже багато спокуси і людині досить важко встояти перед нею. У спектаклі я в багатьох моментах впізнавала навіть друзів. Можливо, мені потрібно було опинитися тут і побачити, отримати відповіді на свої роздуми.

Модель та художниця Анна Гомонова: Мене вразила локація, яку обрали для спектаклю — "Сцена 6" Довженко-центру. Був дуже лаконічний простір і він асоціювався з назвою спектаклю "Трактуючі вічне мовчання". У холі панувала таємнича атмосфера.

Вистава почалася з диму, який стелився по підлозі біля ніг глядачів, а після послідував музичний супровід. Протягом усього спектаклю була дуже цікаво підібрана музика, яка добре відобразила стан головного героя і того, що відбувається на сцені. Зізнаюся чесно, я до кінця не зрозуміла всієї задумки, бо сучасне мистецтво розраховане на те, щоб ми включали свою уяву і додумували.

Дуже чітко простежувалася лінія всієї вистави, що головний герой стурбований, він залежний від соціуму, який дуже часто впливає на нас і на наші рішення. Дуже тонко я відчула головну героїню, яка була вишуканою, чуттєвою, романтичною.

Вся постановка продумана до дрібниць. Від музичного супроводу — до арома-супроводу в момент сцени кохання між головними героями.

Мені дуже подобається вситава. Олександр Прохоров був на висоті. Весь спектакль тримався на ньому і весь зал відчув передані ним емоції.

Після вистави я особисто привітала Олександра з прем'єрою і побажала удачі та успіхів.

Співачка Lida Lee: Мене вразила пластика, хореографія. Я у захваті від акторської гри та віддачі головного героя, Олександра Прохорова. Як він відчув, прожив кожну секундочку, кожен момент цього "життя", вистави. Це щось нове, щось цікаве, те, чого не було раніше. Дуже круто, що в нашій країні з'являється така творчість, такі проекти та спектаклі як "Трактуючі вічне мовчання".

Прийти на виставу з якимись очікуваннями — це не про мене. Завжди ставлюся до творчості з відкритою душею і дивлюся, що підготували творчі люди! У творчості не може бути якихось очікувань. Я завжди йду з голодними очима побачити щось нове і цікаве.

Дивлячись виставу "Трактуючі вічне мовчання", я відчула палітру почуттів і всю палітру відносин, показану головним героєм. Особливо в сцені між ним і його коханою. Рекомендую знайомитися з такого роду творчими проектами!

Танцівниця та хореограф Ілона Гвоздьова: Я дивилася спектакль і моє сприйняття змінювалося кілька разів. Було кілька варіантів: або це інший світ і занепалі душі, або це думки в голові людини, можливо це кома — коли людина знаходиться на межі між життям і смертю. Чесно кажучи, десь всередині вистави я загубила думку, тому що було багато різних змін на сцені і в мене було одне питання, коли герой зустрів любов — куди потім зникла любов?!

Класно, що створюються нові вистави! Молоді танцюристи, вони емоційні, енергетика прямо фонтанує. Я бажаю команді успіху. У будь-якому випадку класно, що вони це роблять. Спасибі за те, що молоде покоління розвивається і ми бачимо саме такий прояв на сцені.

Фото та інформація: Master Management 360